Булінг

 

Протидія булінгу

Булінг (цькування) — діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:
  • систематичність (повторюваність) діяння
  • наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності)
  • дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Реагування адміністрації на випадки булінгу (цькування) в ліцеї  здійснюється на таких принципах:
  1. законності
  2. відкритості та прозорості
  3. дотримання прав і свобод людини
  4. поваги та неупередженого ставлення до сторін булінгу (цькування)
  5. конфіденційності
  6. взаємодії та співпраці
  7. невідкладного реагування
  8. комплексного підходу
  9. нетерпимості до булінгу (цькування) та визнання його суспільної небезпеки.

Повідомлення, заява про випадки булінгу (цькування) подається на ім’я директора (дотримується конфіденційність).

Відповідно до такої заяви, директор ліцею  видає рішення про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб. Для прийняття рішення за результатами розслідування директор ліцею створює наказом комісію з розгляду випадків булінгу (цькування) (Далі – Комісія) та скликає засідання. До складу такої комісії можуть входити педагогічні працівники (в тому числі психолог чи соціальний педагог), батьки постраждалого та булера, директор ліцею та інші зацікавлені особи. Якщо комісія визначила, що це був булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять систематичний характер, то директор ліцею зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної Поліції України (ювенальна поліція) та Службу у справах дітей.

У разі, якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної Поліції України із заявою.

Практичний психолог у межах своїх посадових обов’язків:
Телефони довіри:
  1. діагностують стан психологічного клімату в колективі, в якому відбувся булінг (цькування)
  2. за результатами діагностики розробляють план корекційної роботи з кривдником та свідками із залученням батьків або законних представників
  3. розробляють та реалізують програму індивідуальної реабілітації для потерпілого
  4. забезпечують надання психологічного супроводу здобувачів освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування).
    • Дитяча лінія 116 111 або 800 500 225 (з 12.00 до 16.00)
    • Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000
    • Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335
    • Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20
    • Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 76
    • Центр надання безоплатної допомоги 0 800 213 103
    • Національна поліція України 102